Наперстянка — красива квітка, яка рятує серце чи зупиняє його?

Мета дослідження: Серцеві глікозиди пройшли один із найпарадоксальніших шляхів у лікуванні серцево-судинних захворювань: від основного засобу лікування серцевої недостатності до майже повної відмови від них у сучасну епоху.

Результати: Сучасні дані тепер дають підстави для більш зваженого переосмислення. Нещодавні рандомізовані дослідження, зокрема «Дигітоксин для поліпшення результатів у пацієнтів із прогресуючою хронічною серцевою недостатністю» (DIGIT-HF) і «Оцінювання дигоксину при хронічній серцевій недостатності: дослідницьке дослідження амбулаторних пацієнтів у Нідерландах» (DECISION), а також сучасний метааналіз показують стійку тенденцію до зменшення випадків погіршення серцевої недостатності під час лікування низькими дозами препаратів наперстянки. Надлишкової смертності не спостерігали, якщо концентрацію препарату в сироватці крові ретельно контролювали. Ці результати свідчать, що історичні побоювання щодо токсичності здебільшого були пов’язані із надмірною дозою препарату, а не з його властивою біологічною небезпекою. Глікозиди наперстянки не слід вважати основою лікування, що знижує смертність; радше це додаткові засоби для окремих пацієнтів, у яких попри оптимальне лікування за клінічними рекомендаціями зберігається залишковий ризик, особливо за повторних епізодів декомпенсації або супутньої фібриляції передсердь.

Мета дослідження: Серцеві глікозиди — одні з найстаріших засобів лікування серцевої недостатності (СН) зі зниженою фракцією викиду, проте їхня сучасна роль залишається предметом дискусій.

Результати: Нарешті, цей огляд також містить цінні висновки з опитування португальських фахівців із серцевої недостатності, проведеного у 2025 році, щодо реальної клінічної практики застосування препаратів наперстянки. В опитуванні взяли участь 55 фахівців. Воно показує, що препарати наперстянки застосовують переважно вибірково, здебільшого після оптимізації базового лікування серцевої недостатності, що відповідає клінічним рекомендаціям. Очікувана користь полягає насамперед у контролі частоти серцевих скорочень і полегшенні симптомів, тоді як побоювання щодо токсичності, потреба в контролі та нестача сучасних даних досліджень і далі обмежують ширше застосування. Сукупність сучасних даних свідчить на користь нового визначення ролі препаратів наперстянки як засобів у низьких дозах, дозування яких коригують за концентрацією в крові, та як нейрогормональних модуляторів і засобів контролю частоти серцевих скорочень для ретельно відібраних пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду. Поточні та майбутні дослідження мають допомогти вдосконалити цей підхід.

Мета дослідження: Серцева Na+,K(+)-АТФаза, рецепторна молекула для глікозидів наперстянки, має ізоформи з різною природною спорідненістю до цих глікозидів. Експресія цих ізоформ регулюється розвитком організму та гормонами.

Результати: За патологічних станів або старіння також зменшується резервна здатність натрієвого насоса, через що скорочується запас безпеки глікозиду. Події, що відбуваються після пригнічення натрієвого насоса, також впливають на чутливість серця до токсичної дії наперстянки. До них належать гіперкальціємія та дефіцит магнію. Тепер чутливість серця до препаратів наперстянки можна прогнозувати не емпірично, а на основі розуміння механізмів, які зумовлюють позитивну інотропну й токсичну дію глікозиду.

Мета дослідження: Серцеві глікозиди — одні з найдавніших основ лікування в медицині, хоча в сучасну епоху нейрогормональної терапії серцевої недостатності (СН) їхня роль поступово зменшилася.

Результати: Після публікації результатів дослідження Digitalis Investigation Group (DIG) у 1997 році майже три десятиліття не проводили рандомізованих клінічних досліджень цього класу препаратів, тоді як накопичувалися спостережні дослідження та метааналізи, результати яких часто суперечили одне одному. Рандомізоване клінічне дослідження DIGIT-HF (2025) заповнило важливу прогалину: у ньому оцінювали дигітоксин у пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду в сучасних умовах лікування за клінічними рекомендаціями. Застосування дигітоксину було пов’язане з позитивними результатами, зокрема зі зниженням комбінованого показника загальної смертності та госпіталізацій через серцеву недостатність. Це знову відкрило давню дискусію про роль препаратів наперстянки, яка багато років залишалася незначною. У статті розглянуто історію препаратів наперстянки, основні дані, отримані за останні десятиліття, розвиток клінічних рекомендацій із 1997 до 2022 року, а також концептуальне й клінічне значення дослідження DIGIT-HF.