Сафлор красильний — фальшивий шафран, що знижує холестерин?

Мета дослідження: Carthamus tinctorius L. має давню історію етномедичного застосування при різних захворюваннях. У цьому огляді розглянуто ботанічні характеристики, етнофармакологію, фітохімію, фармакологічну дію та клінічне застосування сафлору, щоб сприяти подальшим дослідженням у цій галузі.

Результати: У період із 1978 року до квітня 2025 року було виявлено різні активні метаболіти, переважно флавоноїди, поліацетилени й алкалоїди, причому найбільшу групу становили флавоноїди. Екстракти й метаболіти сафлору продемонстрували низку біологічних властивостей, зокрема антиоксидантну, гепатопротекторну, протизапальну та протипухлинну дію. У клінічній практиці активні компоненти сафлору застосовували для лікування серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань, діабету, хвороб печінки та жовчовивідних шляхів, порушень кровообігу, раптової глухоти та інших недуг. У цьому огляді висвітлено дослідження сафлору в галузях етнофармакології, фітохімії, фармакологічної дії та клінічного застосування. Сафлор містить різноманітні сполуки, серед яких особливо значну фармакологічну активність мають флавоноїди.

Мета дослідження: Carthamus tinctorius L. — багатофункціональна товарна культура.

Результати: У цій статті наведено вичерпну й актуальну інформацію про фітохімію та фармакологію C. tinctorius. Вона допоможе в подальшому вивченні терапевтичного потенціалу C. tinctorius і може відкрити нові можливості для досліджень.

Мета дослідження: Carthamus tinctorius L. — рослина, відома як сафлор.

Результати: Ефірна олія квіток tinctorius. Завдяки доступності рослини, її широкому поширенню та помітній біологічній активності в багатьох частинах світу її використовують і як їжу, і як ліки. У цьому огляді подано всебічний аналіз ботанічних, хімічних і фармакологічних аспектів C. tinctorius.

Мета дослідження: Сафлор (Carthamus tinctorius L.), також відомий як хунхуа, синя квітка або колючий сафлор, — лікарська рослина, що сприяє кровообігу, прочищає меридіани, усуває застій крові та зменшує біль. Сафлор містить складний набір хімічних компонентів, зокрема флавоноїди, алкалоїди, органічні кислоти й пігменти.

Результати: Завдяки масштабним дослідженням активних механізмів і мішеней флавоноїдів сафлору було виявлено, що перспективи їх застосування в медицині дуже широкі. Для пошуку відповідних досліджень до січня 2025 року в кількох міжнародно визнаних базах даних (зокрема PubMed, Web of Science, CNKI, Wan fang, Sci Finder, Elsevier, cnipa) використовували ключові слова «Carthamus tinctorius L.», «сафлор», «флавоноїди», «терапевтична дія», «механізм», «застосування» тощо. Зрештою до огляду включили 143 якісні дослідження. Репрезентативні зображення створили за допомогою програм BioRender і ChemDraw, щоб зосередитися на механізмах дії та мішенях флавоноїдів сафлору. У статті систематично розглянуто фармакологічну дію флавоноїдів сафлору та їх застосування в різних галузях останніми роками. Мета — надати теоретичні рекомендації й наукове підґрунтя для комплексного використання ресурсів сафлору та подальших досліджень.

Мета дослідження: Ушкодження міокарда внаслідок ішемії/реперфузії (MIRI) є серйозним ускладненням під час лікування гострого інфаркту міокарда й суттєво погіршує клінічні результати. Гідроксисапфлоровий жовтий A (HSYA) — природна сполука, отримана з Carthamus tinctorius L., схвалена Національним управлінням медичних продуктів для лікування серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань.

Результати: Ми виявили, що введення HSYA мишам із MIRI значно зменшило розмір інфаркту міокарда, поліпшило роботу серця, пригнітило апоптоз і відновило енергетичний обмін міокарда, збільшивши вироблення АТФ і збалансувавши рівень NAD+/NADH. У клітинах H9c2, ушкоджених гіпоксією/реоксигенацією (H/R), HSYA залежно від дози зменшувала ушкодження мітохондрій і утворення активних форм кисню, пригнічувала відкриття пори переходу мітохондріальної проникності та сприяла мітохондріальному енергетичному обміну, зокрема гліколізу й окисному фосфорилюванню. Аналіз білків на основі активності цистеїну (Cys) виявив, що малатдегідрогеназа 1 (MDH1) — важливий метаболічний фермент, потрібний для підтримання гомеостазу енергетичного обміну мітохондрій, — є основною мішенню HSYA. HSYA ковалентно активувала MDH1 через залишок Cys 137, завдяки чому підвищувалася ферментативна активність MDH1 та відновлювався гомеостаз енергетичного обміну мітохондрій.

Мета дослідження: Фіброз печінки є важливим чинником прогресування хронічних захворювань печінки (CLD). Сумарні флавоноїди Carthamus tinctorius L.

Результати: Подальше вивчення механізмів показало, що TFCTL пригнічують сигнальний шлях Hedgehog і активують аутофагію, завдяки чому справляють антифібротичну дію. Інгібітор аутофагії 3-MA частково нівелював антифібротичний ефект TFCTL. Крім того, агоніст Hedgehog PUR не лише протидіяв антифібротичній дії TFCTL, а й пригнічував спричинену TFCTL активацію аутофагії. Отже, наше дослідження показало, що TFCTL послаблюють фіброз печінки, пригнічуючи сигнальний шлях Hedgehog і згодом посилюючи аутофагію. Це свідчить про їхній потенціал як засобу лікування фіброзу печінки.

Мета дослідження: Діабетична ретинопатія (DR), що супроводжується депресивними симптомами, є серйозною проблемою громадського здоров’я. Обмеження монотерапії та складна взаємодія між DR і депресією свідчать про потребу в комплексних, інтегрованих стратегіях лікування.

Результати: Лікування ACHP значно послабило гіперглікемію, стоншення сітківки та депресивноподібну поведінку в модельних мишей. Мультиомічний аналіз показав, що ACHP відновлював баланс кишкової мікробіоти, збільшуючи кількість корисних бактерій Lactobacillus і зменшуючи кількість патогенних родів, таких як Dubosiella та Faecalibaculum, а також змінював мікробіоту ока, пригнічуючи прозапальні Achromobacter і Pseudomonas. ACHP зміцнював цілісність кишкового бар’єра, посилюючи вироблення occludin, ZO-1 і MUC-2, та послаблював системне й нейрозапалення, знижуючи рівні LPS, TNF-α, IL-6 та IL-1β. Метаболомне профілювання показало, що ACHP нормалізував обмін гліцерофосфоліпідів, важливий для зменшення запалення й окиснювального стресу: зокрема, пригнічував PLA2 і COX-2 та підвищував рівень PPARγ. Кореляційний мережевий аналіз також підкреслив взаємодію між кишковою мікробіотою та мікробіотою ока, маркерами запалення й метаболітами, а також ключову роль осі «кишечник — око — мозок».

Мета дослідження: Carthamus tinctorius L. — традиційна лікарська рослина, яку застосовують при атеросклерозі (AS), але механізми її лікувальної дії вивчені недостатньо. Метою цього дослідження було вивчити лікувальний ефект нанобульбашок, отриманих із Carthamus tinctorius L. (CDNV), та механізми їхньої дії при лікуванні AS.

Результати: CDNV успішно виділили й очистили з лізатів тканин Carthamus tinctorius L. Вони мали форму блюдця або чаші, середній розмір частинок становив 142.6 ± 0.7 nm, а також експресували маркери EV CD63 і TSG101. CDNV містили білки, малі РНК і метаболіти, зокрема лікувальну сполуку HSYA. Секвенування малих РНК виявило 95 miRNA; 10 спільних miRNA становили 72.63% від загальної кількості miRNA. Ці miRNA були спрямовані на гени, пов’язані з клітинною адгезією, апоптозом і проліферацією клітин, що свідчить про їхнє значення для серцево-судинних захворювань. CDNV, прийняті всередину, були стабільними в шлунково-кишковому тракті, всмоктувалися в кров і накопичувалися в печінці, легенях, серці й аорті. Вони значно зменшили площу атеросклеротичних бляшок у мишей ApoE-/- і виявилися ефективнішими за HSYA.

Мета дослідження: Рекомбінантний людський фактор росту фібробластів 10 (rhFGF-10) часто застосовують для лікування пацієнтів із пошкодженнями шкіри. Він також може стимулювати ріст волосся.

Результати: Ми виявили лінію сафлору, яка містила трансген і виробляла білок олеозин-rhFGF-10 масою 45 kDa. Олеозин-rhFGF-10, зв’язаний з олійними тільцями, всмоктувався крізь шкіру ефективніше й швидше, ніж rhFGF-10, вироблений у прокаріотичних клітинах. Олеозин-rhFGF-10 також краще за rhFGF-10 сприяв закриттю ран і росту волосся. Застосування олеозин-rhFGF-10 в олійних тільцях посилювало його проникнення крізь шкіру, створюючи підґрунтя для кращого лікувального ефекту при загоєнні ран і стимуляції росту волосся.

Мета дослідження: Натуральні компоненти століттями використовують для лікування й догляду за шкірою. Інтерес до впливу рослин на здоров’я останнім часом зріс завдяки їхній безпечності та придатності для створення лікарських і косметичних засобів.

Результати: Натуральні компоненти століттями використовують для лікування й догляду за шкірою. Інтерес до впливу рослин на здоров’я останнім часом зріс завдяки їхній безпечності та придатності для створення лікарських і косметичних засобів. У природних продуктах рослинного походження дедалі частіше використовують як давно відому, так і нещодавно відкриту рослинну сировину.