Інжир — солодкий фрукт, а листя знижує рівень цукру?

Мета дослідження: Атопічний дерматит (АД) — це хронічне рецидивне свербляче захворювання шкіри, що перебігає з повторними періодами ремісії та загострення. До розвитку АД можуть призводити різні чинники, як-от алергія, стан шкіри та спосіб життя, тому його важко повністю вилікувати.

Результати: Показники індексу площі та тяжкості екземи були значно нижчими в групі, яка отримувала чай із листя інжиру, ніж у групі плацебо. Через 4 тижні після завершення втручання ефект послабився, що свідчить про ефективність регулярного вживання чаю з листя інжиру. Подальші оцінки підтвердили безпечність його вживання та не виявили змін, які могли б становити загрозу для здоров’я. Тому ми припускаємо, що чай із листя інжиру є природним і безпечним засобом лікування АД.

Мета дослідження: Нині празиквантел (PZQ) — єдиний препарат вибору для лікування шистосомозу в людей, оскільки він безпечний і має широкий спектр дії. Повідомлялося, що повторна хіміотерапія ускладнюється появою стійкості збудників шистосомозу до препаратів.

Результати: Крім того, екстракт листя F. carica є перспективним засобом для посилення протишистосомної дії PZQ у тваринній моделі зараження S. mansoni. Отже, ця робота показує, що комбіноване лікування має синергічний ефект і може бути перспективнішим для лікування шистосомозу.

Мета дослідження: Про протидіабетичну дію екстрактів листя Ficus carica повідомляли раніше.

Результати: Про протидіабетичну дію екстрактів листя Ficus carica повідомляли раніше. Після обробки водного відвару листя інжиру HCI, центрифугування, обробки гідроксидом натрію (NaOH) та екстракції хлороформом (CHCl3) органічну фазу вводили щурам із діабетом, спричиненим стрептозотоцином. Це призвело до зниження загального холестерину та співвідношення загального холестерину до холестерину ЛПВЩ порівняно з контрольною групою, а також до зменшення гіперглікемії.

Мета дослідження: Ficus carica Linn. (родина Moraceae) — це рослина, відома як їстівний інжир.

Результати: Наше дослідження підтвердило традиційні твердження фармакологічними даними. Протизапальна та антиоксидантна дія препарату може бути зумовлена відповідно наявністю стероїдів і флавоноїдів, які, за повідомленнями, містяться в ньому. Крім того, протизапальна дія препарату може бути пов’язана з його здатністю нейтралізувати вільні радикали. Для виділення та визначення активних компонентів, відповідальних за протизапальну дію, потрібні подальші дослідження.

Мета дослідження: У цьому дослідженні поєднали високороздільну LC-MS/MS із молекулярною мережею на основі ознак (FBMN), щоб визначити фітохімічний склад і оцінити антиоксидантну та протизапальну дію плодів, листя й гілочок інжиру (Ficus carica L.). Порівняльний аналіз показав, що тканина гілочок має окремий хімічний профіль, зокрема кластери лігнанів і флавоноїдів, визначені за допомогою FBMN, які менш виражені в плодах і листі.

Результати: Структурний аналіз виявив 61 сполуку з шести хімічних класів: фенольні кислоти, гідроксикумарини, похідні фуранокумаринів, фуранокумарини, флавоноїди та лігнани. Кількісний аналіз показав, що фуранокумарини та рутин є основними складниками листя й гілочок, причому в листі їх концентрація вища, тоді як у гілочках помітно більше агліконів флавоноїдів і лігнанів. Попри ці відмінності у складі, екстракти листя та гілочок мали сильнішу антиоксидантну здатність і ефективніше пригнічували запальні медіатори, спричинені ліпополісахаридом, у макрофагах RAW 264.7, ніж екстракт плодів. Ці результати показують, що тканина гілочок інжиру є хімічно відмінним біологічно активним компонентом із потенціалом для використання у функціональних харчових продуктах.

Мета дослідження: У цьому огляді розглянуто промислове застосування побічних продуктів інжиру та їхню роль у боротьбі з хронічними захворюваннями. Інжир — це фрукт, ботанічна назва якого Ficus carica.

Результати: Побічні продукти інжиру використовують у вигляді екстракту або порошку як добавки до різних харчових продуктів, щоб підвищити їхню поживну цінність і стабільність. Ці продукти містять багато фітохімічних речовин, жирних кислот, поліфенолів і антиоксидантів. Завдяки високому вмісту біоактивних сполук такі продукти можуть відігравати важливу роль у боротьбі з різними захворюваннями, зокрема раком, діабетом, закрепами, серцево-судинними захворюваннями (CVD) та хворобами травного тракту (GIT). Отже, харчові продукти на основі інжиру можуть бути корисними для людей і сприяти створенню здорової їжі.

Мета дослідження: У цьому огляді описано традиційне та промислове застосування інжиру (Ficus carica) у медицині для лікування проблем зі здоров’ям, а також його біологічну активність. У ньому розглянуто різні способи традиційного застосування для лікування різних недуг, як-от запалення, проблеми зі шлунком і рак.

Результати: У цьому огляді описано традиційне та промислове застосування інжиру (Ficus carica) у медицині для лікування проблем зі здоров’ям, а також його біологічну активність. У ньому розглянуто різні способи традиційного застосування для лікування різних недуг, як-от запалення, проблеми зі шлунком і рак. Фітохімічні дослідження плодів і листя інжиру показали, що вони багаті на фенольні сполуки, органічні кислоти та леткі речовини. Завдяки багатому й різноманітному вмісту біологічно активних сполук вони мають різні біологічні властивості: антиоксидантну, протизапальну, антибактеріальну, протиракову, гепатопротекторну, протидіабетичну, протигрибкову, противірусну, антимутагенну, жарознижувальну, протитуберкульозну, антиангіогенну, протипаразитарну, кровоспинну, протизапорну та властивість проти бородавок.

Мета дослідження: Листя Ficus carica Linn. (FC) широко використовують із лікувальною метою з давніх часів, а його відвар п’ють як чай.

Результати: Багато наукових досліджень підтвердили протидіабетичну, антиоксидантну, протизапальну, протиракову, антихолінестеразну, антимікробну, гепатопротекторну та нефропротекторну дію. У багатьох дослідженнях вивчали молекулярні шляхи, пов’язані з біологічною активністю листя FC. Дослідження токсичності показали, що листя FC стає токсичним лише у дуже високих дозах. Ми вважаємо, що цей огляд стане вичерпним джерелом для тих, хто хоче ознайомитися з науковими доказами лікувальних властивостей листя FC, а також із прогалинами в дослідженнях, заповнення яких може підвищити його комерційну цінність і користь для здоров’я.

Мета дослідження: Ficus carica (інжир) і Olea europaea (олива) — цінні харчові рослини, які широко використовують у раціоні та традиційній медицині. Різні частини рослин, як-от плоди й листя, містять корисні сполуки з різноманітними фармакологічними властивостями, серед яких особливо помітна протизапальна дія. Мета цього огляду — розглянути протизапальну дію F. carica та O.

Результати: У результаті ми побачили, що більшість сполук інжиру та оливи, зокрема поліфеноли й флавоноїди, виявляють протизапальну дію, пригнічуючи або зменшуючи кількість прозапальних цитокінів. Крім того, ці дві рослини містять деякі спільні природні антиоксиданти. Ми припускаємо, що вживання інжиру й оливок разом або окремо може бути корисним для профілактики чи лікування запальних захворювань.