Берберин — рослинний конкурент метформіну?

Мета дослідження: Показано, що берберин регулює обмін глюкози та ліпідів у дослідженнях in vitro та in vivo. Це пілотне дослідження мало визначити ефективність і безпеку берберину для лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу.

Результати: Загальний холестерин і холестерин ліпопротеїнів низької щільності також значно знизилися. Під час дослідження у 20 (34,5%) пацієнтів спостерігали тимчасові побічні ефекти з боку травної системи. Порушень функції печінки чи нирок не виявили в жодного пацієнта. Отже, це пілотне дослідження показує, що берберин є потужним пероральним гіпоглікемічним засобом, який позитивно впливає на обмін ліпідів.

Мета дослідження: Coptis chinensis (хуанлянь), важливий компонент багатьох класичних китайських трав’яних зборів, традиційно застосовують для лікування метаболічних захворювань. Його дія охоплює усунення жару, висушування вологи, виведення вогню та детоксикацію.

Результати: У цій статті систематично розглянуто сучасні методи розділення, екстракції та очищення BBR, його молекулярні фармакологічні механізми й розвиток нових технологій доставки для лікування діабету. В огляді узагальнено дані про те, що антидіабетична дія BBR зумовлена різними механізмами, які разом сприяють зменшенню інсулінорезистентності та системного запалення. Результати створюють теоретичне підґрунтя для оптимізації клінічного застосування BBR і переходу від емпіричного використання традиційної китайської медицини до науково обґрунтованого та стандартизованого лікування. Поєднавши дані про дію BBR на різні мішені з найсучаснішими технологіями доставки, огляд пропонує новий погляд: BBR — це не просто природний продукт, а основа для раціональної розробки нових багатоспрямованих препаратів для лікування діабету.

Мета дослідження: Берберин і метформін — відомі лікарські засоби рослинного походження, які також позитивно впливають на різні захворювання, зокрема діабет. Припускають, що ці ефекти можуть бути пов’язані з мікробіомом кишківника.

Результати: Обидва методи лікування ефективно відновлювали вміст коротколанцюгових жирних кислот (КЖК) у кишківнику, знижували рівень LPS у сироватці крові, послаблювали запалення кишківника та відновлювали структуру кишкового бар’єра. Введення метформіну або берберину змінювало мікробіом кишківника у мишей db/db: збільшувалася кількість бактерій, що виробляють КЖК (наприклад, Butyricimonas, Coprococcus, Ruminococcus), і зменшувалася кількість умовно-патогенних мікроорганізмів (наприклад, Prevotella, Proteus). Також спостерігали збільшення кількості інших корисних бактерій, зокрема Lactobacillus та Akkermansia. Берберин і метформін можуть змінювати склад мікробіому кишківника та зменшувати масу тіла, рівень глюкози в крові й запалення кишківника у мишей db/db. Це свідчить про їхню ефективність у зменшенні ускладнень діабету в цій моделі.

Мета дослідження: Метформін — універсальний препарат із групи бігуанідів, який переважно призначають для лікування діабету 2-го типу. Попри широке застосування, механізми багатьох його клінічних ефектів, зокрема зменшення підвищення рівня глюкози після їди та посилення її поглинання кишківником, залишаються нез’ясованими.

Результати: Використовуючи метаболомні дані людей і незалежний генетичний підхід у дослідженні самців мишей, ми показали, що метформін пригнічує синтез цитруліну — метаболіту, який утворюється виключно в мітохондріях тонкої кишки, — та підвищує рівень GDF15, пригнічуючи комплекс I дихального ланцюга мітохондрій. Це пригнічення змушує кишківник діяти як поглинач глюкози: він поглинає її надлишок і перетворює на лактат та лактоїлфенілаланін. Ми також виявили, що метформін знижує рівень глюкози завдяки повторним разовим дозам, а не через тривалий накопичувальний ефект. Важливо, що ефективність фенформіну — іншого бігуаніду — та берберину, нутрицевтичного засобу, структурно не пов’язаного з ним, так само залежить від пригнічення комплексу I мітохондрій саме в кишківнику. Це вказує на спільний терапевтичний механізм.

Мета дослідження: Метформін — універсальний у терапевтичному застосуванні препарат із групи бігуанідів, який переважно призначають для лікування діабету 2-го типу. Попри широке застосування, механізми багатьох його клінічних ефектів, зокрема зменшення підвищення рівня глюкози після їди, посилення її поглинання кишківником і збільшення вироблення лактату, Lac-Phe та GDF15, залишаються нез’ясованими.

Результати: У цій роботі ми пов’язуємо ці та інші клінічні ефекти метформіну з пригніченням комплексу I мітохондрій саме в кишківнику. Використовуючи метаболомні дані людей і незалежний генетичний підхід у дослідженні самців мишей, ми показали, що метформін пригнічує синтез цитруліну — метаболіту, який утворюється виключно в мітохондріях тонкої кишки, — та підвищує рівень GDF15, пригнічуючи комплекс I дихального ланцюга мітохондрій. Це пригнічення змушує кишківник діяти як поглинач глюкози: він поглинає її надлишок і перетворює на лактат та Lac-Phe. Важливо, що глюкозознижувальна дія іншого бігуаніду — фенформіну — та берберину, нутрицевтичного засобу, структурно не пов’язаного з ним, так само залежить від пригнічення комплексу I мітохондрій саме в кишківнику. Це вказує на спільний терапевтичний механізм.

Мета дослідження: Метаболічний синдром, спричинений антипсихотичними препаратами, ускладнює клінічне лікування шизофренії. У цьому дослідженні оцінювали ефективність і безпеку берберину як додаткового лікування у пацієнтів із шизофренією та метаболічним синдромом.

Результати: До аналізу включили три відповідні рандомізовані контрольовані дослідження (n = 233). Додавання берберину було ефективнішим за контрольне лікування у зниженні маси тіла (стандартизована різниця середніх (SMD) = -0,56, I² = 0%; P = 0,0003), індексу маси тіла (SMD = -0,51, I² = 0%; P = 0,0001), обхвату талії (SMD = -0,31, I² = 20%; P = 0,04), загального холестерину (середня різниця (MD) = -0,43, I² = 63%; P = 0,004), тригліцеридів (MD = -0,31, I² = 0%; P < 0,0001) і глюкози плазми крові натще (MD = -0,30, I² = 0%; P = 0,005). Значущих відмінностей не було щодо холестерину ліпопротеїнів низької щільності (MD = -0,27, I² = 75%; P = 0,1), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (MD = -0,02, I² = 31%; P = 0,56), глікованого гемоглобіну (MD = -0,22, I² = 67%; P = 0,21), систолічного артеріального тиску (MD = -1,62, I² = 0%; P = 0,17) або діастолічного артеріального тиску (MD = -1,68, I² = 39%; P = 0,15).