Вітамін P — забутий вітамін, що зміцнює судини?

Мета дослідження: Природні речовини з надзвичайним хімічним різноманіттям широко вивчали щодо їхнього протипухлинного потенціалу. Кверцетин (QU) і глікозид кверцетину (рутин) — обидва поліфенольні флавоноїди — вирізняються серед природних речовин у численних дослідженнях. Рутин (RU) і його аглікон (QU) мають різні біологічні властивості, зокрема антиоксидантну, протизапальну та протиканцерогенну активність.

Результати: Отримано переконливі докази зв’язку між протираковою активністю та лікуванням RU або QU. Крім того, дослідження показали, що наноформуляції RU і QU мають вищу протиракову активність, ніж кожна з речовин окремо, що підвищує ефективність лікування раку. Результати цього систематичного огляду демонструють протиракову дію наноформуляцій RU і QU та їхні молекулярні механізми за даними доклінічних досліджень. У статті також намагаються сприяти подальшим дослідженням: описують наявні обмеження й труднощі та пропонують додаткові дослідження, які допоможуть повністю реалізувати потенціал формуляцій на основі RU і QU для лікування раку.

Мета дослідження: Рутин (вітамін P або рутозид) — це глікозид цитрусового флавоноїду, який показав корисний вплив на різні органи при різних станах, зокрема запаленні й болю. Більшість лікувальних властивостей рутину пояснюють його антиоксидантною та протизапальною дією.

Результати: У цьому оглядовому дослідженні розглянуто роботи, які вивчали знеболювальну дію рутину, та узагальнено описані механізми його дії. Знеболювальний ефект рутину досліджували при цукровому діабеті, спричиненому стрептозотоцином, хронічному компресійному ушкодженні, а також ноцицепції, спричиненій оксаліплатином, формаліном, оцтовою кислотою та глутаматом, у мишей або щурів. Згідно з науковими публікаціями, знеболювальна дія рутину пов’язана з посиленням антиоксидантного захисту, зниженням рівнів запальних цитокінів (наприклад, фактора некрозу пухлини альфа (TNF-α) та інтерлейкіну-1β), пригніченням експресії циклооксигенази-2 (COX-2) та індуцибельної синтази оксиду азоту (iNOS), а також регуляцією сигнальних шляхів MAPK, NF-κB і Nrf-2/HO-1. Результати доклінічних досліджень знеболювальної дії рутину обнадійливі, однак його профіль безпеки потрібно вивчити докладніше, а знеболювальний ефект у людей слід оцінити в клінічних випробуваннях.

Мета дослідження: Кілька напрямів досліджень свідчать, що флавоноїди з овочів і лікарських рослин можуть бути корисними при діабеті, покращуючи контроль глікемії, ліпідний профіль та антиоксидантний стан. Рутин — це флавоноїд, який міститься в багатьох рослинах і має широкий спектр біологічної активності, зокрема протизапальну, антиоксидантну, нейропротекторну, нефропротекторну та гепатопротекторну дію.

Результати: Рутин також зменшує утворення сорбіту, активних форм кисню, попередників кінцевих продуктів глікації та запальних цитокінів. Вважається, що ці ефекти лежать в основі захисної дії рутину проти нефропатії, нейропатії, ураження печінки та серцево-судинних розладів, спричинених гіперглікемією й дисліпідемією. Загалом результати сучасних експериментальних досліджень підтверджують потенціал рутину для профілактики або лікування патологій, пов’язаних із діабетом. Для оцінки переваг і обмежень рутину в лікуванні діабету рекомендують проводити належно сплановані клінічні дослідження.

Мета дослідження: Реваскуляризаційна терапія є основним методом лікування інфаркту міокарда як у пацієнтів без діабету, так і в пацієнтів із діабетом. Ми оцінювали кардіопротекторну дію кверцетину й рутину при інфаркті міокарда, спричиненому ішемією-реперфузією, у звичайних і діабетичних щурів.

Результати: Результати показали, що в серці діабетичних щурів після ішемії-реперфузії in vivo розмір інфаркту був більшим, перекисне окиснення ліпідів посилювалося, активність антиоксидантних ферментів частково знижувалася, а частота серцевих скорочень різко падала порівняно зі звичайними щурами після ішемії-реперфузії. Крім того, кверцетин і рутин подібним чином значно зменшували розмір інфаркту як у звичайних, так і в діабетичних тварин. Однак рутин у дозі 10 mg/kg забезпечував повний кардіопротекторний ефект щодо обмеження розміру інфаркту. Обидва флавоноїди частково, але значно зменшували перекисне окиснення ліпідів. Крім того, лікування помірно покращувало частоту серцевих скорочень як у звичайних, так і в діабетичних щурів. Наші дані свідчать про можливу кардіопротекторну дію кверцетину й рутину при ішемічно-реперфузійному ушкодженні у звичайних і діабетичних щурів; частково цей захист може бути зумовлений зменшенням оксидативного стресу та помірним збільшенням запасів антиоксидантів.

Мета дослідження: Тромбоцити відіграють важливу роль у запаленні судин і тромбозі. Флавоноїди — це природні сполуки, які застосовують у клінічному лікуванні судинних розладів: вони запобігають проникності капілярів, діють як флеботоніки та покращують реологічні властивості крові, хоча механізм їхньої дії досі з’ясований лише частково.

Результати: Вплив кверцетину, рутину, діосметину й діосміну на активацію тромбоцитів досліджували, використовуючи кров здорових добровольців, які не отримували лікування. Різні стани активації тромбоцитів і зайняття рецепторів GPIIb/IIIa оцінювали методом проточної цитометрії. Для стимуляції активації та агрегації тромбоцитів використовували іонофор кальцію як проагрегант. Досліджені флавоноїди виявили помітну антитромбоцитарну активність: блокували рецептори GPIIb/IIIa, пригнічували активацію тромбоцитів і проагрегантну дію іонофора кальцію. Тому будь-яка з досліджених активних речовин може бути корисною для профілактики серцево-судинних захворювань. Ця стаття також допомагає з’ясувати новий механізм дії цих речовин.

Мета дослідження: Неспецифічне зв’язування алюмінію з різними речовинами в організмі може спричинити токсичність. Накопичення великої кількості алюмінію може порушити гомеостаз металів і заважати синтезу та вивільненню нейромедіаторів.

Результати: Щурам із шести дослідних груп упродовж чотирьох тижнів після чотиритижневого впливу 281.40 mg/kg маси тіла на добу AlCl3·6H2O давали 100 або 200 mg/kg маси тіла на добу одного з трьох різних флавоноїдів. Щурам із групи з токсичною дією AlCl3 та контрольної групи після періоду впливу AlCl3 давали носій. Результати показали, що рутин, пуерарин і силімарин підвищували концентрації магнію, заліза й цинку в мозку щурів. Крім того, вживання цих трьох флавоноїдів регулювало гомеостаз амінокислотних нейромедіаторів і нормалізувало концентрації моноамінових нейромедіаторів. Загалом наші дані свідчать, що рутин, пуерарин і силімарин можуть послаблювати спричинену AlCl3 токсичність для мозку щурів, регулюючи порушений баланс елементів-металів і нейромедіаторів у мозку.

Мета дослідження: Ішемічно-реперфузійне ушкодження (IRI) — поширений патологічний процес у клінічній практиці. Його складний патогенез охоплює взаємодію оксидативного стресу, запалення, порушення функції мітохондрій і різних шляхів загибелі клітин. По суті, IRI виникає як ускладнення реперфузійної терапії, спрямованої на відновлення кровотоку після ішемії.

Результати: Рутин — низькомолекулярний глікозид флавоноїду, широко поширений в овочах, фруктах і лікарських рослинах. Він має перспективний терапевтичний потенціал завдяки різнобічній біологічній активності, зокрема антиоксидантній і протизапальній дії та здатності захищати клітини від загибелі. У цьому огляді систематично описано молекулярні механізми захисної дії рутину проти IRI та узагальнено дані доклінічних досліджень про різні механізми його дії. Однак клінічне застосування рутину нині обмежене його відносно низькою біодоступністю. Майбутні дослідження мають зосередитися на розробці нових лікарських форм для підвищення біодоступності рутину й повнішої реалізації його потенціалу для клінічного застосування.

Мета дослідження: Діазинон широко застосовують у сільському господарстві як інсектицид або пестицид. Цей інсектицид може потрапляти в організм людини під час вдихання, ковтання або через шкіру, спричиняючи отруєння.

Результати: Завдяки вищій антиоксидантній активності та біодоступності порівняно з рутином кверцетин ефективно відновлював активність антиоксидантних ферментів (SOD, CAT і GSH) та рівні AChE у печінці щурів, отруєних діазиноном, майже до контрольних значень. Це дослідження свідчить, що кверцетин ефективніший за рутин засіб для зменшення спричиненого діазиноном оксидативного стресу й токсичного ураження печінки: він нейтралізує ROS, пригнічує перекисне окиснення ліпідів і відновлює окисно-відновний баланс. Отже, кверцетин можна розглядати як потенційний засіб для лікування отруєння діазиноном. Однак, перш ніж призначати його людям і остаточно схвалити для застосування, необхідні додаткові дослідження на тваринах, клітинах і людях.