Паркінсон і деменція — чи токсини непомітно руйнують мозок?

Мета дослідження: SARM1 є ключовим регулятором збереженої програми дегенерації аксонів, яку дедалі частіше пов’язують із нейродегенеративними захворюваннями людини. Патологічна активація SARM1 спричиняє швидке споживання NAD, порушує клітинний гомеостаз і призводить до дегенерації аксонів.

Результати: У цьому дослідженні ми розробляємо антисенсові олігонуклеотиди (ASO), спрямовані на людський SARM1, і демонструємо їхній потужний нейропротекторний ефект проти морфологічних, метаболічних і мітохондріальних порушень у дофамінових нейронах людини, отриманих з iPSC та уражених смертельним нейротоксином вакором — потужним активатором SARM1. Крім того, наші результати показують, що фрагментації аксонів можна запобігти, а порушення функції мітохондрій — усунути за допомогою нікотинаміду, попередника NAD і форми вітаміну B3, навіть після активації SARM1, коли нейрони вже нездорові. Це дослідження визначає ASO як перспективну терапевтичну стратегію для блокування SARM1 і надає докладну характеристику та додаткові механістичні дані, що свідчать про зворотність токсичного впливу SARM1 на людські нейрони. Воно також визначає активатор SARM1 вакор як специфічний і зворотний нейроаблятивний засіб у людських нейронах.

Мета дослідження: Висока поширеність нейродегенеративних захворювань є ненавмисним наслідком довголіття населення та відсутності ефективних засобів профілактики й лікування. Існує велика потреба в доклінічних дослідженнях, а для розширення переліку нових препаратів, які можна випробовувати в клініці, потрібні як старі, так і нові моделі нейродегенеративних захворювань.

Результати: Для моделювання нейрозапалення, нейродегенерації та деменції при хворобі Альцгеймера (AD) застосовували кілька речовин, зокрема ліпополісахарид (LPS), стрептозотоцин і мономерний С-реактивний білок. Бактеріальний агент LPS є корисною моделлю на гризунах для випробування протизапальних методів лікування, які мають зупинити розвиток і зменшити тяжкість AD. Однак для пошуку ліків від хвороби Паркінсона (PD) моделі на основі нейротоксинів можуть бути кориснішими за генетичні моделі, тоді як для AD це не так: вони не можуть перевершити нові розробки трансгенних моделей мишей. Загалом слід використовувати всі доступні моделі — in vivo, in vitro або in silico, — зважаючи на серйозність ситуації та нагальну потребу в розробленні ефективних ліків.

Мета дослідження: Останніми роками нейродегенеративні захворювання, як-от хвороба Альцгеймера (AD) і хвороба Паркінсона (PD), привертають увагу через їхню високу поширеність у світі. Фактори довкілля можуть бути однією з головних причин цих захворювань, пов’язаних із порушенням функції нейронів.

Результати: Деякі нейротоксичні метали, як-от свинець, алюміній, ртуть, марганець, кадмій і миш’як, а також деякі пестициди й наночастинки на основі металів пов’язують із AD і PD, оскільки вони можуть спричиняти утворення сенільних/амілоїдних бляшок і нейрофібрилярних клубків (NFT), які є основними ознаками цих порушень функції нейронів. Вплив розчинників також є важливою причиною нейродегенеративних розладів. У цьому огляді розглянуто вплив повсюдно поширених важких металів та інших нейротоксинів на здоров’я людини, а також те, як вони спричиняють порушення функції нейронів, які, своєю чергою, призводять до соціально-економічних наслідків через зростання забруднення в усьому світі. Графічна анотація.

Мета дослідження: Світ переживає пандемію порушень нейророзвитку та нейродегенеративних розладів. Аутизм, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, деменція, хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона — цей перелік довгий, і кількість випадків усіх цих захворювань невпинно зростала протягом останніх кількох десятиліть.

Результати: Світ переживає пандемію порушень нейророзвитку та нейродегенеративних розладів. Аутизм, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, деменція, хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона — цей перелік довгий, і кількість випадків усіх цих захворювань невпинно зростала протягом останніх кількох десятиліть. Основною причиною, схоже, є насичення довкілля мікробними, хімічними та металевими нейротоксинами. У цій редакційній статті розглянуто дослідження поширених нейротоксинів і зроблено спробу оцінити їхній внесок у нейродегенерацію та її поширеність серед населення.

Мета дослідження: Важкі метали й металоїди є стійкими забруднювачами довкілля, які накопичуються в центральній нервовій системі та взаємодіють із необхідними організму металами. Проте більшість нейротоксикологічних досліджень і далі розглядають метали як окремі чинники, а не як суміші, що трапляються разом.

Результати: Після пошуку в PubMed (січень 2016 року — червень 2026 року) до огляду включили 93 унікальні дослідження (AD: 49; PD: 38; ALS: 19; MS: 18; 31 дослідження стосувалося кількох захворювань). Спільний вплив свинцю, кадмію, миш’яку й ртуті пов’язаний із накопиченням амілоїду-бета та ризиком деменції при AD; одночасний вплив марганцю й ванадію спричиняє тяжче пошкодження дофамінових нейронів при PD, ніж кожен метал окремо, причому марганець активує ген сімейної форми PD — LRRK2; суміш кількох металів при ALS була пов’язана з утричі вищим ризиком захворювання незалежно від генетичної схильності; а для MS майже не проводили спеціально розроблених досліджень сумішей, попри значну кількість даних про окремі метали, причому результати різнилися між групами учасників. Виявлено три загальні механізми: конкуренція за спільні мембранні транспортери (зокрема DMT1), зв’язування білками, що зв’язують метали, та прямі синергічні або антагоністичні взаємодії, у яких необхідні організму елементи можуть змінювати процеси взаємодії з токсичними металами.