Запашна фіалка — пахуча квітка від кашлю та нервів?

Мета дослідження: Звичайна фіалка (Viola odorata L., Violaceae) має різноманітне медичне застосування. Метою цього дослідження було підготувати огляд хімічного складу та лікувальних властивостей цієї рослини в сучасній фітотерапії, а також пов’язаних із нею багатофункціональних засобів традиційної перської медицини (TPM).

Результати: Деякі способи медичного застосування V. odorata у TPM підтверджені недавніми дослідженнями. Однак для підтвердження цих лікувальних властивостей потрібні додаткові дослідження. Copyright © 2017 John Wiley & Sons, Ltd.

Мета дослідження: У пошуках ефективних засобів профілактики та, можливо, лікування SARS-CoV-2 застосували історико-етнофармакологічний підхід, щоб відібрати рослини, описані в «Рецептарії» Буркхарда III фон Галльвіля (RBH) — збірнику рецептів зі Швейцарії XVI століття. З попередньо укладеної бази даних RBH відібрали десять видів рослин на основі конкретних історичних способів застосування, які, ймовірно, були пов’язані з лікуванням вірусних інфекцій.

Результати: Серед десяти досліджених рослин чотири виявили противірусну активність ≥ 50% за концентрації 16.7 μg/ml при прийнятній життєздатності клітин (> 75%): Artemisia vulgaris L. (надземні частини), Geranium robertianum L. (надземні частини), Sambucus nigra L. (листя) і Viola odorata L. (листя). Неочищені екстракти розділили на водні та органічні попередні фракції й дослідили додатково. Попередні фракції етилацетату G. robertianum, S. nigra та V. odorata виявили значну противірусну активність — майже 100% за концентрації 5.6 μg/ml (P < 0.05). Найсильнішу інгібувальну дію спостерігали у попередньої фракції етилацетату з листя Viola odorata: 87% за концентрації 1.9 μg/ml (P < 0.0001). Паралельно з тестуванням біологічної активності було складено фітохімічні профілі, щоб попередньо охарактеризувати активні неочищені екстракти. Огляд опублікованих фітохімічних і противірусних даних про чотири активні рослини показує, що інформація є фрагментарною, особливо щодо досліджених частин рослин.

Мета дослідження: П’ять лікарських рослин: Mentha piperita L., Trachyspermum ammi L., Viola odorata Linn., Matricaria chamomilla L. і Foeniculum vulgare Mill.

Результати: Оцінювання in vitro проводили методом дифузії в диску, визначаючи мінімальні інгібувальні концентрації, а для оцінки активності in vivo використовували моделі на щурах проти чотирьох штамів Helicobacter pylori, виділених зі слизової оболонки шлунка. Серед усіх екстрактів найбільшу зону пригнічення — діаметром 9 mm — показала Mentha piperita. Усі рослини виявили перспективну активність проти Helicobacter pylori щодо чотирьох ізолятів і референтного штаму за концентрацій 125, 250, 500 і 1000 μg/ml порівняно з амоксициліном 1 μg/ml, але найнижчу мінімальну інгібувальну концентрацію мала Mentha piperita. Під час подальшого тестування in vivo вона конкурувала з амоксициліном у дозі 1000 mg/kg, забезпечивши знищення 80% Helicobacter pylori у слизовій оболонці шлунка інфікованих щурів, що підтвердило гістологічне дослідження шлунка. Зроблено висновок, що лікарські рослини мають сильну активність проти Helicobacter pylori і можуть бути потенційним джерелом безпечних та ефективних альтернативних схем знищення Helicobacter pylori.

Мета дослідження: Як альтернативний підхід, застосування фітотерапевтичних засобів для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) стає дедалі поширенішим. Різні автори відзначали ефективність Viola odorata L. (Violaceae), Echium amoenum Fisch. & C.A.Mey. (Boraginaceae) і Physalis alkekengi L. (Solanaceae) у лікуванні ДГПЗ. Однак досі ніхто не повідомляв про сприятливі результати застосування їхньої суміші.

Результати: Після лікування в групі, що отримувала препарат, значно знизилися показники IPSS щодо неповного сечовипускання (42.3 ± 2.04%), частоти сечовипускання (20.08 ± 1.02%), переривчастого сечовипускання (40.78 ± 2.16%), невідкладних позивів (60.91 ± 3.14%), слабкого струменя сечі (50.58 ± 2.14%), натужування (55.67 ± 2.53%) та нічного сечовипускання (40.14 ± 1.89%) порівняно з групою плацебо. Крім того, об’єм простати (16.92 ± 0.89%) і залишковий об’єм сечі (28.12 ± 1.36%) також значно зменшилися в групі лікування порівняно з контрольною групою. Протягом дослідження не спостерігалося значних побічних ефектів чи відхилень у біохімічних аналізах і аналізах сечі. Згідно з результатами, згадана суміш є безпечною та ефективною для поліпшення якості життя пацієнтів із ДГПЗ.

Результати: До втручання між пацієнтами трьох груп не було значущих відмінностей (P > 0.05). Однак після втручання в показниках ISI (P<0.002) і PSQI (p<0.001) між трьома групами спостерігали значущі відмінності. Порівняння даних до та після лікування показало, що показники ISI і PSQI значно поліпшилися в усіх трьох групах: фіалкова олія (P<0.001), мигдальна олія (P<0.001) і плацебо (P<0.001). Результати також показали, що фіалкова олія мала найбільший ефект серед трьох груп. Крім того, вона краще впливала на якість сну, ніж на його тривалість. З огляду на вплив природного назального засобу на поліпшення якості сну в людей із безсонням, у дослідженні запропонували застосовувати фіалкову олію як природний рослинний засіб без приймання всередину та без серйозних побічних ефектів для лікування безсоння.