Клітковина — найдешевші ліки для кишківника, які майже ніхто не їсть?

Мета дослідження: Порушення роботи кишкової мікробіоти часто спостерігається при хронічних захворюваннях і тому є змінним чинником ризику їхнього розвитку. Раціон є важливим регулятором кишкової мікробіоти, а певні види харчової клітковини можуть змінювати кількість бактерій та їхній обмін речовин, зокрема утворення коротколанцюгових жирних кислот (SCFA).

Результати: До аналізу включили загалом 64 дослідження за участю 2099 осіб. Порівняно з плацебо або раціоном із низьким вмістом клітковини, її вживання збільшило кількість Bifidobacterium spp. (стандартизована різниця середніх (SMD): 0.64; 95% ДІ: 0.42, 0.86; P < 0.00001) і Lactobacillus spp. (SMD: 0.22; 0.03, 0.41; P = 0.02), а також концентрацію бутирату в калі (SMD: 0.24; 0.00, 0.47; P = 0.05). Аналіз підгруп показав, що фруктани й галактоолігосахариди значно збільшували кількість як Bifidobacterium spp., так і Lactobacillus spp. порівняно з групами порівняння (відповідно P < 0.00001 і P = 0.002). Вплив на α-різноманіття, кількість інших заздалегідь визначених бактерій або концентрацію інших SCFA не відрізнявся між групами. Вживання клітковини, особливо фруктанів і галактоолігосахаридів, збільшує кількість Bifidobacterium і Lactobacillus spp. у калі, але не впливає на α-різноманіття.

Мета дослідження: Запальні захворювання кишківника (ЗЗК), зокрема хвороба Крона (ХК) і виразковий коліт (ВК), спричиняють значну захворюваність. Розуміння складної взаємодії між чинниками харчування, частотою виникнення та перебігом ЗЗК важливе для розробки дієвих стратегій профілактики й лікування.

Результати: Зв’язки між особливостями харчування відображаються в маркерах запалення. ЗЗК зазвичай лікують медикаментами, однак у багатьох пацієнтів відповідь на лікування є недостатньою. Результати цього узагальнювального огляду можуть стати підставою для консультацій з харчування та цінним доповненням до традиційного лікування ЗЗК. Цей систематичний огляд зареєстровано в PROSPERO під номером CRD440252.

Мета дослідження: Епідеміологічні дослідження послідовно демонструють користь харчової клітковини для здоров’я шлунково-кишкового тракту, коли її отримують із необроблених цільних продуктів, як-от цільнозернові, бобові, овочі та фрукти.

Результати: У цьому огляді докладно розглянуто основні фізико-хімічні властивості та функціональні характеристики харчової клітковини, її важливість і сучасні дані про застосування для лікування розладів шлунково-кишкового тракту. Уже добре відомо, що фізико-хімічні властивості різних видів клітковини (як-от розчинність, в’язкість і здатність до ферментації) значною мірою залежать від їхнього походження та обробки й визначають їхні функціональні властивості та клінічну користь. Хоча краще розуміння цих зв’язків відкрило потенційні можливості лікування за допомогою клітковини, багато клінічних питань залишаються без відповіді. Наприклад, досі незрозуміло, яка оптимальна доза, тип і джерело клітковини потрібні для полегшення симптомів і профілактики розладів шлунково-кишкового тракту. Застосування нових видів клітковини та/або їх поєднання — це ще один підхід до лікування, який поки що недостатньо досліджено.

Мета дослідження: Попри загальновизнану користь харчової клітковини, мало відомо про механізми, через які її нестача впливає на кишкову мікробіоту та змінює ризик захворювань.

Результати: Використовуючи модель мишей-гнотобіонтів, колонізованих штучно створеною мікробіотою кишківника людини зі повністю секвенованих коменсальних бактерій, ми з’ясували функціональну взаємодію між харчовою клітковиною, кишковою мікробіотою та слизовим бар’єром товстої кишки, який є першим захистом від кишкових патогенів. Ми показали, що за хронічного або періодичного дефіциту клітковини кишкова мікробіота використовує секретовані організмом глікопротеїни слизу як джерело поживних речовин, що призводить до руйнування слизового бар’єра товстої кишки. Дефіцит клітковини разом із мікробіотою, якій бракує клітковини і яка руйнує слиз, сприяє проникненню патогена слизової оболонки Citrobacter rodentium до епітелію та розвитку смертельного коліту. Наша робота розкриває складні шляхи, що пов’язують раціон, кишковий мікробіом і порушення кишкового бар’єра; їх можна використати для поліпшення здоров’я за допомогою дієтотерапії.

Мета дослідження: Користь харчової клітковини для здоров’я відома вже давно. Більше її споживання пов’язане зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань, а клітковина відіграє важливу роль у здоров’ї кишківника. Багато ефективних проносних засобів фактично є виділеними джерелами клітковини.

Результати: Інулін, фруктоолігосахариди та інші олігосахариди зазначають як клітковину на етикетках харчових продуктів у США. Крім того, олігосахариди — найвідоміші «пребіотики»: «вибірково ферментований інгредієнт, який спричиняє певні зміни у складі та/або активності мікрофлори шлунково-кишкового тракту, що сприяють добробуту й здоров’ю організму-господаря». Усі відомі та ймовірні пребіотики є вуглеводами, переважно олігосахаридами. Вони не перетравлюються в тонкій кишці людини й потрапляють до товстої кишки, де їх ферментує кишкова мікрофлора. Дослідження показали, що інулін і олігофруктоза (OF), лактулоза та резистентний крохмаль (RS) відповідають усім критеріям цього визначення, зокрема стимулюють ріст Bifidobacterium — корисного роду бактерій.

Мета дослідження: Харчова клітковина — це поживна речовина, користь якої для здоров’я людини широко визнана. Попередні дослідження довели, що вона має важливе значення для здоров’я шлунково-кишкового тракту, оскільки регулює кишкову мікробіоту.

Результати: Крім того, механістичні дослідження показали, що фізіологічні функції різних видів харчової клітковини значною мірою залежать від їхніх фізико-хімічних властивостей, зокрема розчинності. Порівняно з нерозчинною клітковиною, розчинна клітковина легше доступна для мікроорганізмів кишківника, що розщеплюють клітковину, і засвоюється ними, унаслідок чого утворюється низка корисних функціональних метаболітів. У цьому огляді ми описали структуру, властивості та фізіологічні функції розчинної клітковини як важливої поживної речовини. Особливу увагу приділили її впливу на здоров’я людини через регуляцію кишкової мікробіоти та розглянули результати її застосування в харчуванні й клінічному лікуванні.

Мета дослідження: Надмірне споживання простого цукру фруктози, що спричиняє посилене утворення жирів у печінці та порушення кишкової мікрофлори, є чинником ризику кардіометаболічних захворювань. У цій роботі ми показуємо, що в самців мишей кишковий мікробіом, адаптований до інуліну — харчової клітковини, — розщеплює фруктозу з їжі та зменшує або усуває інсулінорезистентність, жирову хворобу печінки й фіброз.

Результати: Інулін також активує утворення серину de novo та засвоєння цистину в печінці, посилюючи вироблення глутатіону й захищаючи печінку від спричиненого фруктозою перекисного окиснення ліпідів. Ці багатогранні ефекти можуть передаватися через кишковий мікробіом, у якому важливу роль відіграє Bacteroides acidifaciens. Отже, кишковий мікробіом, адаптований до використання інуліну (полімеру фруктози), ефективно розщеплює просту фруктозу з їжі та захищає організм-господаря. Ці результати пояснюють, як клітковина може допомогти кишковому мікробіому зменшити вплив шкідливих поживних речовин на організм і сповільнити розвиток хвороб.

Мета дослідження: Раціон є ключовим чинником регуляції рівноваги кишкової мікробіоти, а отже, впливає на частоту виникнення, тяжкість і прогноз гострого панкреатиту (ГП). У цьому огляді поширені типи харчування поділено на шкідливі (західний раціон, раціон із високим вмістом жирів, кетогенна дієта, раціон із високим вмістом солі) та корисні (середземноморська дієта, раціон із високим вмістом клітковини, рослинний раціон, обмежувальна дієта).

Результати: На відміну від попередніх оглядів, де типи харчування розглядали один за одним, у цій роботі їх аналізують у межах чотирьох основних патологічних і захисних механізмів ГП. Шкідливі раціони переважно погіршують перебіг ГП, спричиняючи порушення мікробіоти, зменшення кількості SCFA (особливо бутирату), ослаблення кишкового бар’єра, переміщення бактерій і надмірні запальні реакції. Корисні раціони полегшують перебіг ГП, збільшуючи кількість пробіотиків і вироблення SCFA, зміцнюючи бар’єр та пригнічуючи системне запалення. У роботі особливо наголошується, що більшість наявних доказів отримано в моделях, не пов’язаних із ГП, наприклад при ожирінні та запальних захворюваннях кишківника, а причинно-наслідкові докази саме щодо ГП дуже обмежені. Об’єднавши дані клінічних, тваринних і клітинних досліджень, автори прагнуть пояснити можливий зв’язок між раціоном, кишковою мікробіотою та ГП і надати теоретичне підґрунтя для стратегій харчового втручання, спрямованих на кишкову мікробіоту.

Мета дослідження: Харчування матері під час вагітності є важливим чинником, що визначає довгострокове здоров’я нащадків. Харчова клітковина стала одним із ключових чинників, на які можна вплинути.

Результати: Дослідження на тваринах показують, що нестача клітковини в раціоні матері порушує обмін глюкози в нащадків, сприяє слабкому хронічному запаленню й ожирінню та погіршує імунну толерантність. Натомість добавки клітковини або коротколанцюгових жирних кислот (SCFA) мають захисний ефект. Спостережні дослідження за участю людей підтверджують ці результати: рівень SCFA у матерів пов’язаний із кращими метаболічними показниками новонароджених, результатами нейророзвитку та нижчим ризиком ожиріння, хоча рандомізованих контрольованих випробувань поки що мало. Серед основних труднощів перенесення цих результатів у практику — відмінності між видами, індивідуальні особливості мікробіому та оптимальний час втручання. Попри ці невизначеності, достатнє й різноманітне споживання клітковини під час вагітності є безпечною, недорогою та доступною стратегією громадського здоров’я, що може покращити здоров’я наступних поколінь.