Куркума і рак — що про неї пишуть лікарі-натуропати?

Мета дослідження: Метою цього дослідження було оцінити вплив куркуми та куркуміну на лікування орального мукозиту в пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які проходять хіміотерапію та/або променеву терапію. Систематичний огляд підготували відповідно до рекомендацій Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses.

Результати: Куркуму/куркумін застосовували місцево у вигляді гелю або засобу для полоскання рота. У пацієнтів, які отримували куркуму/куркумін, зменшилися ступінь мукозиту, біль, інтенсивність еритеми та площа виразок. Наявні дані свідчать, що місцеве застосування куркуми або куркуміну допомагає контролювати ознаки та симптоми орального мукозиту. Отже, потрібні подальші дослідження, щоб підтвердити багатообіцяльний ефект куркуми та куркуміну при запальних ураженнях ротової порожнини.

Мета дослідження: Куркумін — сполука, що міститься в куркумі, — має потенціал у лікуванні раку, але його застосування обмежують низька біодоступність і розчинність. Нанокуркумін, властивості якого поліпшено за допомогою нанотехнологій, допомагає подолати ці обмеження та має потенціал для застосування в онкології. У цьому огляді систематично розглянуто ефективність, біодоступність і безпеку нанокуркуміну в лікуванні раку на основі даних досліджень in vitro, in vivo та клінічних досліджень.

Результати: Загалом було виявлено й оцінено 8403 статті, з яких критеріям включення відповідала лише 61. Форми нанокуркуміну, особливо з полі(молочно-ко-гліколевою кислотою) (PLGA), мали кращу розчинність і терапевтичну ефективність. Дослідження in vitro засвідчили краще проникнення в клітини та сильнішу антипроліферативну дію, зокрема проти клітин раку шийки матки. Дослідження in vivo підтвердили хіміопрофілактичну ефективність і можливу синергію з іншими методами лікування раку. Хоча клінічні дослідження перебувають на ранньому етапі, вони показали перспективність нанокуркуміну для зменшення побічних ефектів і підвищення ефективності лікування раку. Нанокуркумін є перспективним новим підходом до лікування раку, який потенційно може бути ефективнішим і спричиняти менше побічних ефектів, ніж традиційні методи лікування. Ранні клінічні дослідження свідчать, що він може поліпшувати якість життя пацієнтів з онкологічними захворюваннями, зменшуючи токсичність лікування та поліпшуючи його результати.

Мета дослідження: Оральний мукозит є найтяжчим і виснажливим побічним ефектом лікування раку. Він призводить до недостатнього надходження поживних речовин, перерв у лікуванні та зміни дозування, що збільшує витрати на госпіталізацію та знижує контроль над пухлиною.

Результати: За демографічними показниками та результатами групи були зіставними (P > .05). Частота нестерпного мукозиту становила 100% у контрольній групі порівняно з 17,8% у дослідній групі. Дисперсійний аналіз повторних вимірювань виявив значущі відмінності між дослідною та контрольною групами щодо виникнення та тяжкості орального мукозиту (P = .001), стану здоров’я ротової порожнини (P = .001) і порушень функцій ротової порожнини (P = .001). Ополіскувач із куркумою був ефективнішим за ополіскувач із бензидаміном у зменшенні тяжкості орального мукозиту та пов’язаних із ним порушень функцій ротової порожнини.

Мета дослідження: Про хіміотерапевтичну дію куркуміну — одного з трьох основних куркуміноїдів, отриманих із куркуми, — вже повідомлялося. Водночас вплив комплексних екстрактів куркуми, які більше нагадують традиційні лікарські препарати, а також відносна важливість трьох куркуміноїдів та їхніх метаболітів як протиракових засобів здебільшого залишаються недослідженими.

Результати: Куркумін і бісдеметоксикуркумін мали однакову ефективність між собою та з природною сумішшю куркуміноїдів (IC50=58µM), тоді як деметоксикуркумін не впливав на ріст клітин. Однак кожен окремий куркуміноїд пригнічував секрецію PTHrP (IC50=22-31µM) так само, як суміш куркуміноїдів (IC50=16µM). Продукти розпаду куркуміноїдів (ванілін і ферулова кислота) не пригнічували ріст клітин або PTHrP, тоді як відновлені метаболіти (тетрагідрокуркуміноїди) пригнічували ріст клітин і секрецію PTHrP, але лише за концентрацій, щонайменше у 10 разів вищих за концентрації куркуміноїдів. Ці дослідження підкреслюють структурну та біологічну важливість куркуміноїдів у протираковій дії куркуми на рак молочної залози й суперечать нещодавнім твердженням, що деякі досліджені тут метаболіти куркуміноїдів зумовлюють цю протиракову дію.

Мета дослідження: Куркумін (CUR) — жовта поліфенольна сполука, отримана з рослини куркуми. Його широко застосовують для лікування багатьох захворювань, зокрема таких видів раку, як рак легень, шийки матки, простати, молочної залози, кісток і печінки.

Результати: Щоб розв’язати ці проблеми, дослідники вивчали нові системи доставки ліків, такі як ліпосоми, тверді дисперсії, мікроемульсії, міцели, наногелі та дендримери. Серед них ліпосоми досліджували найширше. Формула куркуміну в ліпосомах сильніше пригнічує ріст ракових клітин і стимулює їхній апоптоз. Цей огляд зосереджений переважно на створенні ліпосом із куркуміном та їх застосуванні в лікуванні раку.

Мета дослідження: Стандартне лікування гліобластоми — найпоширенішої злоякісної первинної пухлини центральної нервової системи (ЦНС) — полягає в хірургічному видаленні пухлини з подальшою ад’ювантною хіміотерапією та опроміненням (протокол Stupp); медіана загальної виживаності становить 15 місяців. Додаткове лікування за допомогою полів, що впливають на пухлину (терапія Optune®, Novocure Ltd., Хайфа, Ізраїль), може подовжити виживаність до 20 місяців.

Результати: Куркумін давно використовують у традиційній медицині Південної Азії; дослідження in vitro засвідчили його антиоксидантну, протизапальну й антипроліферативну дію. Показано, що куркумін спричиняє різні цитотоксичні ефекти в пухлинних клітинах, зокрема зупинку клітинного циклу, апоптоз, аутофагію, зміни експресії генів і порушення молекулярної передачі сигналів. Також було показано, що куркумін посилює дію опромінення на ракові клітини, водночас захищаючи нормальні тканини. Сприятливий профіль безпеки та широка доступність роблять куркумін перспективною сполукою для майбутніх клінічних досліджень гліом високого ступеня злоякісності.

Мета дослідження: Куркумін — природна сполука, отримана з куркуми, яка може впливати на молекули злоякісних пухлин, залучені до розвитку раку. Він має потужну антиоксидантну дію, але його ефективність обмежена через погане всмоктування та швидке виведення з організму.

Результати: Крім того, куркумін і його похідні можуть підвищувати ефективність традиційної хіміотерапії та променевої терапії й зменшувати пов’язані з ними побічні ефекти. Останнім часом розробляють і вивчають системи доставки на основі наночастинок, щоб подолати труднощі з доставкою куркуміну та підвищити його загальну ефективність. Використання системи візуалізації для відстеження цих формул також може надати корисну інформацію про біодоступність і розподіл нанокуркумінового комплексу. Отже, куркумін має значний потенціал у боротьбі з раком, особливо в наноформі, і може забезпечити точну доставку до ракових клітин, не впливаючи на здорові нормальні клітини.

Мета дослідження: Розвитку та прогресуванню колоректального раку (КРР), одного з найпоширеніших видів раку у світі, сприяють певні механізми, які допомагають клітинам уникати загибелі попри хіміотерапію, зокрема клітинна аутофагія. Аутофагія — еволюційно високо консервативний шлях розщеплення, залучений до різноманітних клітинних процесів, таких як підтримання клітинного гомеостазу та очищення від чужорідних тіл; її порушення пов’язують із багатьма захворюваннями.

Результати: Куркумін, один з активних компонентів Curcuma longa, має значний потенціал у боротьбі з КРР завдяки впливу на різні клітинні сигнальні шляхи та епігенетичну регуляцію; це безпечний і доступний за вартістю підхід. У цьому огляді розглянуто ефективність куркуміну проти КРР у дослідженнях in vitro та in vivo, особливо його вплив на аутофагію й апоптоз у різних клітинних шляхах. Клінічні дослідження оцінювали потенціал куркуміну в профілактиці та лікуванні раку, але жодне з них окремо не вивчало його роль в аутофагії. Попри це, ми пропонуємо огляд можливих взаємозв’язків на підтримку використання цього поліфенолу як профілактичного або допоміжного терапевтичного засобу при КРР.