Тимол — олія чебрецю, сильніша за аптечні засоби?

Мета дослідження: Тимол — природний фенольний монотерпеновий похідний цимену та ізомер карвакролу. Тимол (10–64%) є одним із головних складників ефірних олій чебрецю (Thymus vulgaris L., Lamiaceae) — лікарської рослини з кількома терапевтичними властивостями.

Результати: Крім того, ця сполука має протимікробну, антиоксидантну, протипухлинну, протизапальну та спазмолітичну дію, а також потенційно може сприяти росту й модулювати імунну відповідь. У цьому огляді розглянуто ці біологічні властивості, оскільки деякі з них можуть допомогти пояснити етнофармакологічне застосування тимолу та його основного джерела — T. vulgaris. Обговорюються й інші важливі аспекти тимолу: його токсичність і біодоступність, метаболізм та розподіл в організмі тварин і людей.

Мета дослідження: Тимол (2-ізопропіл-5-метилфенол) належить до фенольних монотерпенів і переважно міститься у видах чебрецю. Він є однією з головних сполук ефірної олії чебрецю.

Результати: Сучасний пошук нових напрямів біологічної або терапевтичної дії природних рослинних речовин із відомою структурою охоплює ефірну олію чебрецю та тимол. Нові дослідження виявили в них властивості проти біоплівок, грибків, лейшманій і вірусів, а також протиракову дію. Нові лікарські форми, наприклад нанокапсули з цими компонентами, можуть бути корисними в медичній практиці та відкрити можливості для їх широкого застосування. Широке використання тимолу й ефірної олії чебрецю в охороні здоров’я є перспективним, але потребує подальших досліджень і аналізу.

Мета дослідження: Чебрець має бронхолітичну та секретомоторну дію. Було показано, що можливим механізмом цієї дії є вплив на бета-2-рецептори.

Результати: Екстракти чебрецю з дуже низьким вмістом тимолу (практично без леткої олії) так само ефективно впливали на дію ендотеліну. Коли до екстракту з дуже низьким вмістом тимолу додавали щораз більше тимолу, спазмолітична дія (скорочення трахеї, спричинене Ba (++)) посилювалася залежно від концентрації. Загалом дані показують, що в різних моделях спазмолітичної дії (на клубовій кишці й трахеї) та під час вимірювання активності війок тимол (і карвакрол) є активним, хоча й інші, ще не ідентифіковані компоненти екстракту чебрецю також, схоже, відіграють дуже важливу роль, оскільки екстракти з дуже низьким вмістом тимолу теж діють. З огляду на ці результати стандартизація лише за вмістом тимолу, схоже, не є виправданою.

Мета дослідження: Інфекції сечовивідних шляхів спричиняють переважно уропатогенні Escherichia coli (UPEC), а постійні катетери зазвичай колонізують біоплівки UPEC, стійкі до поширених антибіотиків. Тому біоплівки UPEC становлять серйозну проблему, і потрібні ефективні стратегії боротьби з ними.

Результати: У цьому дослідженні перевірили 79 ефірних олій на здатність діяти проти біоплівок UPEC. Визначили складники активних олій і дослідили їхню дію проти біоплівок за допомогою 96-лункових планшетів, тесту з кристалічним фіолетовим, сканувальної електронної мікроскопії та конфокальної лазерної сканувальної мікроскопії. Олія орегано й червона олія чебрецю, а також їхні основні спільні складники — карвакрол і тимол — значно пригнічували утворення біоплівок UPEC за субінгібувальних концентрацій (<0·01%). Це підтвердили спостереження, що карвакрол і тимол зменшували утворення фімбрій і роєву рухливість UPEC. Крім того, карвакрол і тимол помітно знижували здатність UPEC до гемаглютинації, а в їхній присутності бактерії легше знищувалися цільною кров’ю людини. Олія орегано, багата на карвакрол, і червона олія чебрецю, багата на тимол, мають високу здатність діяти проти біоплівок і чинників вірулентності UPEC.

Мета дослідження: Збудники, стійкі до багатьох препаратів, становлять серйозну глобальну проблему для протимікробної терапії та часто ускладнюють зовнішній отит у собак. Досліджували ефективність олій орегано й чебрецю та їхніх основних фенольних компонентів проти бактеріальних і грибкових ізолятів, пов’язаних із зовнішнім отитом у собак, в умовах in vitro. Було висунуто припущення, що основні фенольні компоненти мають сильнішу протимікробну дію, ніж відповідні ефірні олії.

Результати: Олії орегано й чебрецю, карвакрол і тимол діяли проти бактерій усіх досліджених бактеріальних і грибкових ізолятів. Значення MIC90 становили від 0,015 до 0,03% (146–292 μg/mL) для грампозитивних бактерій і P. mirabilis. Для P. aeruginosa і M. pachydermatis значення MIC90 становили від 0,09 до 0,25% (800–2,292 μg/mL). Олії орегано й чебрецю, карвакрол і тимол показали добру бактерицидну та фунгіцидну дію in vitro проти 100 ізолятів від собак із зовнішнім отитом, зокрема деяких ізолятів із високою стійкістю до ліків. Ці ефірні олії та їхні основні фенольні компоненти варто й надалі досліджувати in vivo для лікування зовнішнього отиту у собак.

Мета дослідження: Trichomonas vaginalis — паразитичний найпростіший, що передається статевим шляхом і зазвичай спричиняє інфекції у жінок. Метронідазол є препаратом першого вибору для лікування цього паразитарного захворювання, але з 1980-х років, коли почали зростати повідомлення про резистентність, виникла потреба в нових ліках.

Результати: За результатами тестів активності in vitro, найефективнішим компонентом ефірних олій виявився коричний альдегід. Клінічні ізоляти були чутливими до метронідазолу. У дослідженні комбінацій метронідазол діяв синергічно з коричним альдегідом і карвакролом, а з тимолом — частково синергічно. Було встановлено, що коричний альдегід, карвакрол і тимол, відомі високою протимікробною активністю, також ефективно діють проти ізолятів T. vaginalis і взаємодіють синергічно з метронідазолом. Застосування менших доз метронідазолу в таких комбінаціях може доповнити наукові дані щодо зменшення побічних ефектів препарату, створення різноспрямованої протимікробної дії та зниження швидкості розвитку резистентності.

Мета дослідження: Доксорубіцин (DOX) — ефективний протираковий препарат із широким спектром дії. Однак він має багато побічних ефектів для різних органів, особливо для печінки.

Результати: Олія чебрецю й тимол також знижували підвищений рівень TNF-α і відновлювали знижені рівні альбуміну та IL-4. Ці засоби послаблювали спричинене доксорубіцином посилення перекисного окиснення ліпідів у печінці та пов’язане з ним зниження вмісту GSH і активності GST та GPx. Крім того, додавання олії чебрецю й тимолу значно підвищувало експресію мРНК антиапоптотичного білка Bcl-2 і значно знижувало рівні ядерного й цитоплазматичного апоптотичного медіатора печінки p53. Отже, олія чебрецю й тимол успішно протидіяли спричиненій доксорубіцином експериментальній гепатотоксичності завдяки протизапальним, антиоксидантним і антиапоптотичним властивостям.

Мета дослідження: Розробка біорозкладних активних пакувальних систем із природними протимікробними й антиоксидантними сполуками є перспективним способом поліпшити якість і термін зберігання свіжого м’яса.

Результати: Усі системи на основі CH зменшували ріст мікроорганізмів порівняно з контрольними зразками без покриття, у яких через 5 днів кількість мікроорганізмів кількох груп перевищувала 6–7 log CFU g-1. Пакування на основі CH також зменшувало окиснення білків і підтримувало низький рівень окиснення ліпідів. Однак 3% TEO спричинила помітну зміну кольору на 5-й день. Ці результати свідчать про потенціал активних плівок на основі CH з додаванням TEO як природної біорозкладної альтернативи пакуванню, що подовжує термін зберігання та підвищує безпечність охолодженої курятини.

Мета дослідження: Зростання глобального тягаря антимікробної резистентності (AMR) підкреслює нагальну потребу в пошуку нових варіантів лікування або допоміжних засобів, здатних обмежувати ріст мікроорганізмів. Метою цього дослідження було оцінити можливість застосування окремих ефірних олій (EO) як альтернативних протимікробних засобів, дослідивши їхню біоцидну дію на клінічно важливі мікроорганізми та цитотоксичність щодо клітинних ліній людини.

Результати: Дріжджові штами були у вісім разів менш чутливими до тимолу, ніж бактеріальні штами. Досліджені ефірні олії виявили значну цитотоксичність щодо вивчених клітинних ліній. Ефірні олії діяли проти мікроорганізмів, але водночас виявляли істотну цитотоксичність, що потенційно може обмежити їх застосування. Для підвищення безпечності та можливості клінічного використання потрібні подальші дослідження способів створення препаратів, вибіркової доставки та оптимізації доз.