Чорнобривці — цвинтарна квітка, що захищає очі й відлякує паразитів?

Мета дослідження: Тіазидні й тіазидоподібні діуретики залишаються препаратами першої лінії для зниження артеріального тиску. Їхня основна дія на нирки полягає в пригніченні котранспортера Na+-Cl- (NCC) у дистальному звивистому канальці, що спричиняє виведення натрію й хлоридів із відносним збереженням K+ і Ca2+.

Результати: Серед дев’яти досліджень, у яких оцінювали сім видів рослин, Tagetes erecta найбільше відповідала тіазидоподібному профілю: виведенню натрію зі збереженням K+ і частковим збереженням Ca2+ за умов порівняння з гідрохлоротіазидом (HCTZ). Також виявлено її додаткову взаємодію з HCTZ. Інші рослини-кандидати мали ширший профіль виведення солей, спричиняли виведення натрію, подібне до HCTZ, але через інші механізми, або давали змішані електролітні профілі, схожі на петльові діуретики. Це демонструє фармакологічну різноманітність рослинних діуретиків. Ізокверцитрин і споріднені структури флавонолів визначено як можливі кандидати для дослідження впливу на NCC. У літературі про рослинні діуретики справді тіазидоподібні електролітні профілі трапляються рідко, здебільшого через те, що досліджують об’єм сечі, недостатньо послідовно вимірюють електроліти й нечасто порівнюють із HCTZ. Класифікація на основі електролітів допомогла б краще тлумачити механізми дії та знаходити фармакологічно вибіркові речовини. T.

Мета дослідження: Було оцінено вплив сухого екстракту T. erecta L. (DETe) на загоєння виразок шлунка та їх повторну появу, що допомогло підтвердити противиразковий потенціал цієї лікарської рослини.

Результати: DETe прискорював загоєння виразок шлунка лише в дозі 300 мг/кг, зменшуючи площу виразки на 66%. Паралельно DETe знижував рівні LOOH, активність SOD, CAT і MPO, водночас підвищуючи активність GST і кількість муцину. У моделі повторного виникнення виразок DETe зменшував площу ураження на 94%, а також знижував товщину стінки шлунка й рівень TNF, водночас підвищуючи кількість IL-10. Результати підтверджують народне використання T. erecta: DETe підтримує антиоксидантну систему та зменшує запалення шлунка, прискорюючи його загоєння й знижуючи ризик повторної появи виразки.

Мета дослідження: У цьому дослідженні вивчали механізми противиразкової дії сухого екстракту квіток T. erecta (DETe).

Результати: Однак DETe не змінював об’єм, кислотність або пептичну активність у щурів і не впливав на H. pylori. Це дослідження поглиблює знання про потенціал DETe у запобіганні виразкам, підтверджуючи роль оксиду азоту, небілкових сульфгідрильних груп, α2-адренорецепторів і простагландинів, але не антисекреторну дію чи вплив на H. pylori.

Мета дослідження: Мета цього дослідження — оцінити хімічний склад і сечогінну дію гідроетанольного екстракту T. erecta (HETE) у щурів із нормальним артеріальним тиском (NTR) і гіпертонією (SHR).

Результати: Серед сполук HETE переважали вуглеводи й тритерпени, зокрема еритродіол і β-амірин. Порівняно з відповідними групами, яким давали лише розчинник, об’єм сечі значно збільшився у групах, які отримували HETE, як у самців, так і в самок щурів NTR і SHR. Щодо виведення електролітів, лікування HETE не спричинило значних змін рівня K+ або Cl- у сечі, але мало натрійуретичну дію та зберігало Ca2+. Корисний ефект HETE щодо зменшення виведення Ca2+ підтвердився його захисною дією проти осадження та кристалізації оксалату кальцію в сечі. Поєднання з HCTZ — класичним сечогінним засобом, що посилює виведення солей, — значно посилило діурез, натрійурез і ефект збереження Ca2+, спричинені HETE. Водночас поєднання HETE з амілоридом, стандартним калійзберігальним діуретиком, посилило калійзберігальну дію.

Мета дослідження: Види родини айстрових широко використовували в традиційній медицині азійських країн як джерела природних антиоксидантів і протимікробних засобів. Метою цього дослідження було оцінити здатність дев’яти видів айстрових, зібраних у південному В’єтнамі, нейтралізувати DPPH і їхню протимікробну активність.

Результати: Дослідження показало, що A. conyzoides має значний потенціал проти уропатогенних E. coli та K. pneumoniae, а отже, її можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів.

Мета дослідження: Малярія — небезпечне для життя захворювання, поширене в тропічних і субтропічних регіонах. Комбінована терапія на основі артемізиніну (ACT), яку застосовують для лікування малярії, стала менш ефективною через розвиток стійкості не лише паразита, а й переносника. Тому важливо шукати альтернативи для боротьби з малярією, зокрема серед лікарських рослин, таких як Ageratum conyzoides та інші споріднені рослини родини айстрових.

Результати: A. conyzoides та інші рослини родини айстрових є перспективними джерелами природних сполук із протималярійною або інсектицидною дією.

Мета дослідження: Лікарські рослини, трави й спеції, які традиційно використовують у Латинській Америці, досліджували, щоб визначити їхній фенольний склад, антиоксидантну активність і здатність пригнічувати in vitro ключові ферменти, пов’язані з гіперглікемією та гіпертонією.

Результати: Мольє (Schinus molle), мака (Lepidium meyenii Walp), кайгуа (Cyclanthera pedata) та імбир (Zingiber officinale) значно пригнічували ангіотензинперетворювальний фермент (ACE), пов’язаний із гіпертонією. Усі досліджені види перцю (Capsicum) виявляли потенціал проти гіперглікемії та гіпертонії. Основними фенольними сполуками в матіко (Piper angustifolium R.), гуаскас (Galinsoga parviflora) й уакаатаї були хлорогенова кислота та похідні гідроксикоричної кислоти. Отже, окремі лікарські рослини, трави й спеції з Латинської Америки можуть допомагати запобігати гіперглікемії та гіпертонії, пов’язаним із діабетом 2-го типу.

Мета дослідження: Рослини широко використовували в народній медицині різних культур для лікування хвороб. Раніше повідомлялося про протимікробну активність in vitro деяких рослин Аргентини, що застосовуються в традиційній медицині.

Результати: Найефективнішими протимікробними рослинними екстрактами виявилися Lycium chilense і Schinus fasciculatus (15,62 мкг/мл і 62,50 мкг/мл відповідно для Staphylococcus sp. Mcr1 і Bacillus sp. Mcn4). Найвищу активність проти біоплівки Bacillus sp. Mcn4 (66%) виявили в екстрактах T. absinthioides і L. divaricata. Найвищу активність проти біоплівки Staphylococcus sp. Mcr1 (68%) виявив екстракт L. chilense. Показники активності проти біоплівки для T. minuta, T. absinthioides і L. divaricata становили від 55% до 62%. Для Bacillus sp. Mcn4 різниця між ефектом проти прикріплення бактерій і пригніченням біоплівки для T. minuta та L. chilense становила лише 22% і 10% відповідно. Отже, пригнічення біоплівки може бути пов’язане з прикріпленням клітин. Для Staphylococcus sp. Mcr1 усі рослинні екстракти мали низькі показники активності проти прикріплення бактерій.

Мета дослідження: Було проаналізовано сім лікарських рослин із Чіапаса, Мексика, які використовують корінні народи. Мета дослідження — краще зрозуміти їхні лікувальні властивості, оцінивши різні види біологічної активності: бактерицидну, антиоксидантну, здатність пригнічувати α-глюкозидазу та токсичність. Це мало забезпечити наукове підґрунтя для боротьби з інфекційними захворюваннями й гіперглікемією на південному сході Мексики.

Результати: Екстракти T. nelsonii та T. oliviformis містили активні протимікробні сполуки. Водночас T. nelsonii може бути джерелом ефективних протипухлинних сполук і сполук, що знижують рівень глюкози в крові.